СИН

син- (сим-; греч. syn-, sym-) — приставка, означающая "совместность действия", "одновременность", "взаимодействие".


Смотреть больше слов в «Словаре медицинских терминов»

СИНАЛЬБУМИН →← СИМХОВИЧА НОСОПОДБОРОДОЧНЫЙ РЕФЛЕКС

Синонимы слова "СИН":

Смотреть что такое СИН в других словарях:

СИН

СИНТАК

СИН

син сущ., кол-во синонимов: 2 • бог (375) • боги луны (11) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: бог, боги луны

СИН

СИН, а, ч.1. Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків.Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син! (прислів'я);Кохалася мати с... смотреть

СИН

СИН     I.     СИН — [индивидуальная] природа (кит., буквально — качество, характер, пол) — категория традиционной китайской философии и культуры. ... смотреть

СИН

СИН, а, ч. 1. Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Укр.. присл.., 1955, 127); Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї (Шевч., І, 1963, 227); [Іван:] І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (Кроп., І, 1958, 83); Захоплений прикладом батька, син і собі почав студіювати підручники з хімії й допомагати батькові в дослідах (Шовк., Інженери, 1948, 221); // Ласкаве звертання батьків до сина. — Що се задумався, сину? — спитаю (Вовчок, І, 1955, 274); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (Мирний, І, 1954, 302); — Сину,— обізвалась Наумиха,— не сумуй, не гризись… (Коцюб., І, 1955, 124); // перев. мн., у сполуч. із сл. сокіл, орел, нар.-поет. Ласкаве називання синів. Обводить очима Дем’ян Петрович присутніх, вихваляючись, як завжди, своїми, синами-соколами (Крот., Сини.., 1948, 445); — Я мріяв про синів-соколів, єдине, ради чого треба жити (Ю. Янов., II, 1958, 11); Схилитись на плече І думати, що поруч Ще стільки літ іти, Ростить синів-орлів (Забашта, Вибр., 1958, 32). Ба́тьків (оте́цький) син — син порядних батьків; спадкоємець батька. Де один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Кв.-Осн., II, 1956, 310); [Юда:] Та я ж отецький син, ще й одинак! (Л. Укр., III, 1952, 131); Бі́сів син див. бі́сів; Бі́сового (су́чого, чо́ртового і т. ін.) си́на — уживається як лайка. — А сучого сина, перелякав же як! Щоб тебе качка брикнула (Стельмах, І, 1962, 376); Блу́дний син: а) людина, яка після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини; б) член якогось колективу, що не підкоряється його волі, порушує його устої, залишає цей колектив, а потім повертається назад. Гучне «ура» відзначало радісний факт повернення блудного сина (Смолич, Театр.., 1940, 73); Промовець був у даному разі не лише батьком молодого, але й представником тієї задніпровської Житомирщини, яка владно кликала до себе свого блудного сина (Дмит., Наречена, 1959, 202); Бо́жий син — за християнським віровченням — Ісус Христос, один з елементів християнської формули триєдиного бога — бога-отця, бога-сина, бога-духа святого. Люби усякого чоловіка, як щирого свого брата й сина божого (Кв.-Осн., II, 1956, 121); [Голос:] Господи Ісусе Христе, сине божий! Помилуй нас (Мирний, V, 1955, 65); Бу́ти за си́на див. бу́ти; Вра́жий (дия́волів, і́родів, су́чий, чо́ртів і т. ін.) син: а) уживається як лайка. — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (Вас., II, 1959, 186); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш, Вибр., 1969, 134); — А його, іродового сина, осьмушка горілка вдавить?.. (Мирний, І, 1949, 285); — Нехай заговорить, сучий син,— вимагали треті (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 640); — Брешеш, чортів сину! Сам ти собака, пся крев! (Довж., I, 1958, 270); б) уживається для вираження доброзичливості, позитивного ставлення до когось. — Ох, і сучий же ти син, Миколо,— схлипнув Боженко, взявши меч з якоюсь дитячою радістю. — І за що я тебе так люблю (Довж., І, 1958, 197); — Їдете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (Довж., І, 1958, 132); в) уживається для вираження здивування. — Ах, ти ж, вражий сину! Як? Батька? — і здивований Бульба відступив на кілька кроків (Довж., І, 1958, 218); г) уживається для вираження захоплення. Він передивився кожну зборку, кожну зшивку. Як вилив, вражий син! думав він і тихо усміхався (Мирний, IV, 1955, 125); В сини́ годи́ться див. годи́тися1; Га́дів (гадю́чий, га́спидський, пе́ський, соба́чий і т. ін.) син — уживається як лайка. В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (Котл., І, 1952, 294); [Божевільна:] Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л. Укр., II, 1951, 131); — Куди ж ви претеся, гаспидські сини? Що вам — хліба не жалко? (Цюпа, Краяни, 1971, 32); — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Кв.-Осн., II, 1956, 177); — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак (Шевч., II, 1963, 196); — Мені найбільше доїдає Рутульськай Турн, собачий син (Котл., І, 1952, 202); До си́на, заст. — багато, безліч. — Нема того на світі, чого не було на тому ярмарку, і якби грошей до сина, то накупив би усього (Кв.-Осн., II, 1956, 13); Назва́ний син див. назва́ний; Нарече́ний син див. нарече́ний; На яко́го (бі́сового, чо́ртового і т. ін.) си́на — навіщо, для чого. — А на якого сина ще й допрос? (Кв.-Осн., II, 1956, 262); Прокля́тий (пе́ський, чо́ртів і т. ін.) син бу́ду (будь я) — уживається як клятьба. Як заспіває було Мар’яна.., проклятий син буду, не можна спать (Кос., Новели, 1962, 31); Та в мідні тарілки Як брязкнули, загромотіли, То будь я песький син, Коли в світлиці хоч один Усидів на ослінці! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 152); У си́на, заст. — те саме, ще У (в) бі́са (див. біс1). — Як посипали [люди] до нас, так батечки! Я не знав, де їх у сина і дівати (Кв.-Осн., II, 1956, 244); Хреще́ний син див. хреще́ний; Яко́го бі́сового си́на — уживається при дієсловах для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому. — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (Мирний, III, 1954, 287). 2. перев. мн. Нащадки, молоде покоління. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись (Шевч., І, 1963, 142); Ішли сини з села і міста, На заклик Леніна — у бій (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 27). 3. Ласкаве звертання літньої або дорослої людини до молодого за віком чоловіка, юнака, хлопчика. — Посидь же, сину, тут, а я зараз,— сказав дід,— потюпав у курінь і зачинивсь (Мирний, І, 1954, 280); — Добрий вечір, дідусю,— каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Хотк., І, 1966, 94); Старі солдати звали його сином, А ми, молодші, просто Петрусем. Йому було неповних двадцять років (Бойко, Про 17 літ, 1958, 31). 4. перен., розм., рідко. Тварина чоловічої статі стосовно своїх батьків. Мені рекомендують Паву [собаку], поважну матрону, і її другого сина (Коцюб., II, 1955, 226). 5. заст., перев. у звертанні. Людина чоловічої статі щодо свого духівника або особи духовного сану. [Єпископ:] Не трать одваги, сину, сповідайся з гріха таємного (Л. Укр., II, 1951, 501); — Сину мій,— відповів наляканий бонза,— завше в таких божках є найцінніша річ усього нашого життя (Ю. Янов., II, 1958, 55). 6. з означ., заст. Людина чоловічої статі, що виступає як представник певного суспільного стану. Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (Фр., VI, 1951, 20); [Юхим:] Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (Кроп., II, 1958, 45); — Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Хотк., II, 1966, 51). 7. Людина як уродженець, житель якої-небудь країни, місцевості, представник якоїсь національності. Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (Котл., І, 1952, 191); Я — син Країни Рад, що і мечем, і словом Разить і тне катів з розмаху, до кісток (Рильський, II, 1960, 188); Руку ту, що ще ні разу не схибила в смертельній грі, я тисну синові Донбасу під рев крицевий угорі… (Сос., II, 1958, 304); Хай живе в віках великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко! (Корн., Разом із життям, 1950, 28); Тільки справжні сини гір, волелюбні предки могли залишити в спадщину онукам такий буйний і гордовитий танець! (Мас., Роман.., 1970, 233); Неслись, як вихор під час бурі, На бій в однім строю Хмельницького орли І Дону тихого сини похмурі (Павл., Бистрина, 1959, 24); // Вихованець когось, чогось; людина, кровно, тісно зв’язана з ким-, чим-небудь. — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П. Куліш, Вибр., 1969, 154); — Син комсомолу України, його не зраджу я ніде (Сос., II, 1958, 486); — Я — син,— гримлять врочисті голоси,— Син трудового славного народу (Бажан, Вибр., 1940, 95); В боях за Вітчизну відзначався він, Він Леніна учень, він Партії син (Бичко, Вогнище, 1959, 23); Людство завжди пам’ятатиме, що першими проникли в космос славні сини великої ленінської партії Юрій Гагарін і Герман Титов (Ком. Укр., 9, 1961, 8); // перев. мн. Нащадки, послідовники, земляки. Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (Рильський, II, 1960, 181); Разом із нами йдуть і чехи, і словаки, синів Костюшка йдуть нестримані полки (Сос., II, 1958, 478); // Людина, на якій відбилися характерні, типові риси її часу, епохи, середовища і т. ін. Поет насамперед — людина, потім громадянин своєї землі, син свого часу (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 365); Ми — правда і щастя солдати, сім’ї трудової сини (Сос., Поезії, 1950, 8); // Поборник, служитель, представник чогось. Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Шевч., I, 1963, 262); [Єпископ:] Геть, відійди від мене, сине тьми! (Л. Укр., II, 1951, 237); Кожен там [у Москві] рідний, хто вольності син, Громом лунає народу там слово (Рильський, II, 1960, 177). ◊ Син приро́ди — про людину, яка не піддалася дії цивілізації, без культурних навиків, близька до природи. Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір’ю посполу (Хотк., II, 1966, 24). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 178.... смотреть

СИН

СИН" природа" ("качество", "характер", "пол"). Категория традиционной китайской философии и культуры. Этимология иероглифа "син" (знаки "сердце, центр" и "жизнь, рождение") обнаруживает идею витального центра или психосоматической основы живого существа. "Син" обозначает природные качества каждой отд. вещи, в особенности человека (без специального определения - обычно человеческую "природу"). В философских построениях категория син, как правило, фигурировала в соотношении с понятиями "добро" и "зло" (шань, э), "сердце" (синь1), "предопределение" (мин1), "чувства, чувственность" (цин2), "принцип" (ли1). В буддийских текстах соответствовала терминам "svabnava", "prakrti", "pradnana".Конфуций (6-5 вв. до н.э.) постулировал единство человеческой "природы" и ее исходную нейтральность по отношению к морали: "По природе близки друг к другу, а по привычкам далеки друг от друга" (Лунь юй). Его последователи стремились либо универсализировать различие человеческих качеств, превращая его в различие "природы" людей, либо его сгладить.Мэн Кэ (Мэн-цзы, 4-3 вв. до н.э.) определил "природу" человека как изначально "добрую"; ее суть - "соболезнующее и сострадающее сердце"; "исчерпав собственное сердце", можно "познать собственную природу". "Чувства" единосущны с "природой" и потому "добры"; "предопределение" не связано с "природой" непосредственно: предполагается, что оно может быть познано и "утверждено" либо "устранено", т.е. возможно познание самого Неба (тянь) посредством "знания своей природы". Гао-цзы, оппонент Мэн Кэ, утверждал, что "природа человека безразлична к добру и злу"; добрыми или злыми могут быть лишь формы, в которых она реализуется; т.о. подразумевалось, что она потенциально "добра" и "зла".Согласно Сюнь Куану (Сюнь-цзы, 4-3 вв. до н.э.), "человеческая природа - зла; то, что она добра, - искусственное приобретение"; "чувства" вторичны по отношению к природе: "природа - то, что я не способен сотворить, но могу изменить... чувственность - то, чем я не обладаю , но могу сотворить".Дун Чжуншу (2 в. до н.э.) первым отчетливо выделил идею "доброты" син как ее потенциального состояния, подчеркнув невозможность отождествления "добра" и "природы": " природа подобна рису на корню, добро - рису в зерне". "Тело/личность" (шэнь2) состоит из одинаково врожденных добротворной "природы" и злотворной "чувственности", которые соотносятся с качествами ян и инь соответственно (см. ИНЬ-ЯН), человеческая "природа" в целом может считаться "доброй" по отношению к "природе птиц и зверей", но не "природе совершенномудрых" (шэн1). Лю Сян (1 в. до н.э. - 1 в. н.э.) выделил проблему соотношения "природы" и "чувственности", определив первую как "внутренние" свойства, вторую - как "внешюю" способность "соприкасаться с вещами", то есть контактировать с объективной действительностью. Согласно Ван Чуну (1 в.), Лю Сян в противоположность Дун Чжуншу сопоставлял "природу" с качеством инь, а "чувственность" - с ян, считая открытым вопрос об их соотношении с "добром" или "злом".Ян Сюн акцентировал амбивалентный характер син: "добро" и "зло" в ней перемешаны, оба качества можно развить. Исходя из положения Конфуция о неизменности "высшей мудрости" и "низшей глупости", он определил все высшие по сравнению с низшим уровнем разряды человеческой "природы" как "добрые", а все, стоящие ниже высшего уровня, - как "злые" относительно него. Ван Чун в отличие от Лю Сяна полагал, что "природа", как и "чувственность", "соприкасается с вещами": напр., " отказывать и уступать является проявлением природы". "Природа и чувственность совместно получаются из инь ян", поэтому они могут быть "изобильны и скудны" или, подобно яшме, "чисты либо пестры" и не могут быть исключительно "добрыми". Ван Чун принципиально преодолел идею сущностного единства "природы" людей, заявив, что высказывания Конфуция об их "взаимной близости по природе" относятся к "средним людям", а слова о неизменности "высшей мудрости" и "низшей глупости" - к носителям предельного (цзи2) "добра" и "зла". Понятия "природы" и "предопределения" у Ван Чуна максимально сближены: они рождаются одновременно с человеком, одинаково "наделены природной пневмой" (ци1) и подчиняются естественным закономерностям инь ян.Предтеча неоконфуцианства Хань Юй (8 - начало 9 в.) вернулся к трактовке син Сюнь Куаном: "Природа человека - это то, что дано ему от рождения, а чувственность - то, что порождается соприкосновением с вещами". Он выделил "три категории" (сань пинь) человеческой "природы": высшая (шан пинь) - "добро", средняя (чжун пинь) - "добро" и "зло", низшая (ся пинь) - "зло") и "пять качеств" (у цай), "делающих природу тем, что она есть": "гуманность" (жэнь2), "благопристойность" (ли2), "благонадежность" (синь2), "должная справедливость" (и1), "разумность" (чжи1). У высшей категории "пять качеств" присутствуют полностью, у низшей - отсутствуют, у средней возможно их частичное присутствие или отсутствие.Связанная с категорией "син" проблематика неоконфуцианства была во многом подготовлена философскими построениями буддизма, преимущественно школы Чань (дзэн) (тезис о прозрении в собственном "сердце" сущностной, принадлежащей всем существам "природы будды" - фо син) и школы (дхармической) природы ( син цзун), отождествлявшей "природу" и "сердце", а также даосизма, в котором в I тысячелетии активно разрабатывалась проблема соотношения син и мин1 как обусловленного природными силами " предопределения", которое предполагалось возможным скорректировать вплоть до "обращения вспять" пути от рождения к могиле. Законченную форму этот тезис приобрел в учении Чжан Бодуаня (9 в.) об "одновременном совершенствовании природы и предопределения" (син мин шуан сю). син и мин1 рассматривались даосами в качестве "пневмы" (ци1), причем "природа" соотносилась с "изначальным духом", т.е. разумным и психическим началом, а " предопределение" мыслилась как соматические процессы, непосредственно не связанные с мышлением и психикой. В ряде течений даосизма син предполагалось не "совершенствовать", а "преодолевать".Подобные концепции оказали влияние на тезис Чжан Цзая и Чэн И (11 в.) о "преодолении" "природы пневменной материи" (ци чжи чжи син) с целью самосовершенствования и возвращения к "природе Неба и Земли" - "тянь ди чжи син" (Чжан Цзай) или "предельно коренной, совершенно изначеской природы" - "цзи бэнь цюн юань чжи син" (Чэн И).Чэн И и Чжу Си (12 в.) подвергли критике буддийское отождествление "сердца" (сознания) и "природы", подчеркнув онтологическую первичность син. Чжу Си воспринял проведенное Чжан Цзаем и Чэн И различение двух видов син, окончательно сформулировав концепцию изначально общей "доброй природы", обладающей вторичными конкретными модусами. син, по Чжу Си, есть универсальный "принцип" (ли1), "который не может иметь недоброго", но "пневменная материя (ци чжи, т.е. вторичные модусы) не может не различаться". Чжу Си также ввел различение между "добром" и "злом" с онтологической и антропологической точки зрения: "В плане Неба и Земли добро - предшествующее, а природа - последующее... в человеческом плане природа - предшествующее, а добро - последующее" (т.е. проявление син).Лу Цзююань (12 в.) отождествил "сердце", "чувства" и "природу", что дало повод для его обвинений в приверженности чань-буддизму. Ван Янмин (конец 15 - начало 16 в.) принципиально отказался от различения "природы" и "пневмы", доказывая сущностное тождество син с "сердцем" и "принципом", но разграничил абсолютное добро, или "высшее благо" (чжи шань), и добро, соотносительное со злом; "высшее благо" есть "первосущность сердца" (синь чжи бэнь ти) и "небесный принцип" (тянь ли).В 17 в. Ван Чуаньшань и в 18 в. Дай Чжэнь сделали акцент на естественном характере син, определяемом взаимодействием сил инь ян. По Дай Чжэню, син - совокупность телесных и духовных качеств, соотносящихся с "предопределением" как индивидуальная " оформленность" (син2) с тем, что "рассеяно в дао", т.е. содержится в структуре мироздания - закономерностями инь ян и "пяти элементов" (у син1).... смотреть

СИН

(-м-)1) глаза, глаз || глазной; веськыд син — правый глаз;куньса син — закрытый глаз;шуйга син — левый глаз;син аддзан — зрачок;син бӧж — наружный угол глаза;син гуран — глазная впадина, глазница, подглазье;син дор — край века;син еджыд — белок глаза;син ныр — внутренний уголок глаза;син висьӧм — глазная болезнь;син рӧм — глазной пигмент, цвет глаз;син водзын — перед глазами;син восьтыны — открыть глаза;син пӧлӧн видзӧдлыны — взглянуть одним глазом;синтӧм (прил.) морт — слепой человек◊ син лудӧ бӧрдӧм водзын — примета глаза чешутся к слезам;синмыд аддзӧ да пиньыд оз судз — посл. видит око, да зуб неймёт 2) зрение; синмыс бур — у него зрение хорошее;синмыс вӧрзьӧма — у него зрение ослабло;сылӧн синмыс бырӧма — он лишился зрения 3) взгляд, взор; вильыш син — шаловливый взгляд;думъяс, вӧйтчӧм син — вдумчивый взгляд;мелі син — ласковый взгляд;нюм тыра син — улыбчивый взгляд;тыртӧм син — пустой взгляд;шӧйӧвошӧм син — растерянный взгляд;син вештыны — отвести взор;синмӧн он судз — глазом, взглядом не охватишь;син чӧвтлыны кодкӧ вылӧ — бросить взгляд на кого-либо; см. синвидзӧдлас4) бот. глазок; картупель син — глазок картофеля 5) дырочка, отверстие (в нек-рых предметах); башмак — син башмачный пистон;дӧра син — отверстие в канве 6) ноздря, дырка; гырысь синма (прил.) нянь — пористый, пышный хлеб;синмӧсь (прил.) сыр — ноздреватый сыр 7) ячея (в сети), петля (при вязании); посни синма — (прил.)тыв — частый невод;син кольны — пропустить петлю (при вязании) 8) масть игральных карт9) перен. надзор, присмотр; колӧ кӧзяинлӧн син — нужен хозяйский глаз 10) диал. орнамент, узор, пестрина; занавесъясыслӧн синмыс нин оз тыдав — занавески так запачкались, что не виден узор; см. сер I в 1 знач.11) диал. звено (в оконном переплёте); посни синма (прил.) ӧшиньяс — окна с маленькими звеньями; см. тж. тор в 7 знач.12) диал. след; ув син — след от сучьев (на дереве); см. тж. туй в 3 знач.13) диал. балабошки, плод (картофеля);см. тж. моль в 6 знач.14) диал. цветок льна15) диал. окно (в болоте, трясине) син акань — отражение фигуры человека в зрачке;син вежысь — постылый;син вештӧд — отвод глаз;син водз пемдӧдысь — ненавистный человек; враг;син воссьӧм, син югдӧм — прозрение;син куньӧдысь и восьтӧдысь — самый близкий человек; кормилец;син куньӧм дыра — очень быстро, в мгновение ока;син кыскысь кодь — озорник;синмӧ шыбитчантор — что-либо броское, бросающееся в глаза;син ни пель — а) слеп и глух;б) с плохим зрением и слухом;в) ни зги не видно; син пӧлысь — вторично;син быртӧдз бӧрдны — проплакать глаза;син вежны — вызывать раздражение, мозолить глаза;син водзӧ вайӧдны — представить, мысленно воспроизвести;син вылӧ усьны — попасть, попасться на глаза;син вылысь вошны — скрыться из вида, скрыться из глаз;син гугӧн видзӧдны — смотреть косо;син кольны ывлаӧ — не видеть в помещении после улицы;син на син вайӧдны — устроить очную ставку;син пыр нуӧдны — пробежать; посмотреть; бросить взгляд;син сайын — за глаза, заочно;син сотны — раздражать, злить, мозолить глаза;син улысь воштыны — недоглядеть;синмӧ видзӧдны — быть услужливым; угадывать желания;синмӧ пырны — лезть на глаза;синмӧ чуткыны — упрекать (тыкать в глаза);синм ӧшуны — сказать в глаза;синмӧн ог аддзы — глаза бы не смотрели (о чёмто раздражающем);синмыд кылалас — жирно будет;синсьыд яндысь — постыдись самого себя;синсьыс би петӧ уджалӧ — усердно работает;кӧть синмад чуткы, сэтшӧм пемыд — хоть глаз выколи, так темно;синмас кӧть йикиӧн шердйы — он и глазом не моргнёт, бесстыжий (букв. в глаза хоть ость кидай);синмыд бердас госа сёйӧмсьыд — глаза заплывут (сделаешься слепым) от жирной еды;синмӧн-юрӧн овны — быть бдительным; смотреть в оба... смотреть

СИН

ба́тьків (оте́цький) син. 1. Спадкоємець заможних батьків. Не один батьків син і худобу б свою віддав, і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г. Квітка-Основ’яненко); (Юда:) Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка). 2. Син від законного шлюбу. Ґалаґан спитав: — А ти ж що, безбатченко? — Ні, син я отецький, тільки батько померли,— відказав Андріян (Ф. Бурлака). бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він (становий) вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко). блу́дний син, книжн. Той, хто повертається з каяттям, визнанням своїх провин. Вона прийме його і його покуту.. І він .. Яким він вернеться? Блудним сином... Та на се ж треба вже нелюдського терпіння (Г. Хоткевич); — Розступіться, дайте блудному синові поцілувати сходинки рідного міста!.. Блудний син вернувся к отчому дому! (Б. Нечереда); Промовець був у даному разі не лише батьком молодого, але й представником тієї задніпровської Житомирщини, яка владно кликала до себе свого блудного сина (Л. Дмитерко). вра́жий син. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь. Я кинулась до його (чоловіка), заступила йому двері, прошу, благаю та плачу: “Куди ти йдеш! Схаменися хоч на цей день, вражий сину, бо буде тобі якась напасть!” (І. Нечуй-Левицький). 2. Уживається для вираження доброзичливого, позитивного ставлення до когось або захоплення кимсь. (Филимон:) Проворний (Гаврюшка), вражий син! Скрізь пройде, підслухає — права рука. З нього колись буде гарний дворецький (І. Карпенко-Карий); Він передивився кожну зборку, кожну зшивку. Як вилив, вражий син! Думав він і тихо усміхався (Панас Мирний); дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був (Янош), можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім (жоднім) салоні не повстидається (І. Франко); З цими дітьми природи треба було політикувати (В. Винниченко); Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір’ю природою (Г. Хоткевич). до си́на, заст. Дуже багато. Нема того на світі, чого не було на тому ярмарку, і якби грошей до сина, то накупив би усього (Г. Квітка-Основ’яненко). на яко́го (бі́сового) си́на, лайл. Навіщо, для чого. — А на якого сина ще й допрос? (Г. Квітка-Основ’яненко). страшкі́в син перев. ірон. Боязка, ляклива людина. — (Анна:) Не боюся я його. — (Жандарм:) Ну, я також не страшків син (І. Франко). сяки́й-(не-)таки́й син. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь. А люди його за мішок — сіп! — Нащо ти груші узяв? Сякий-такий сину! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Та я не подивлюсь тобі у вічі, сякий-не-такий сину! Я на тебе знайду суд, я тобі підкажу, як підмовляти жінок на гріх (М. Коцюбинський). 2. фам. Уживається для констатації якогось факту (перев. небажаного). — Ні, братіку, не піду і тебе не пущу, бо й я радісінький твого вареника хоч покуштувати. От скільки годів, як я вже вмер, а сякий-такий син, хто його і в вічі бачив (Г. Квітка-Основ’яненко).... смотреть

СИН

(гп)δύν-придаёт словам значение совместности действия, объединения (в соединении, сообща, вместе); соответствует в рус. языке приставке с-/со-, в лат. ... смотреть

СИН

ВИРА́ЗНИК (той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо), ПРЕДСТАВНИ́К, НОСІ́Й, ПОСЛАНЕ́ЦЬ, СИН поет., РЕ́ЧНИК книжн., РУ́ПОР книжн.; ПОБО... смотреть

СИН

-а, ч. 1) Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. || Ласкаве звертання батьків до сина. || перев. мн., у сполуч. зі сл. сокіл, орел, нар.-поет. ... смотреть

СИН

Ану, синку, розкидаємо хлівець та нарубаємо дровець.Іронічний жарт з лінивого сина, який не хоче піти до лісу за дровами.Дурному синові і отець ума не ... смотреть

СИН

син — 1) (зменшено-пестливі — сино́к, синко́, си́нонько, сино́чок, си́нчичок) особа чоловічої статі стосовно своїх батьків; про розумного сина народ каже: «Син батька розумніший — радість, а брат брата — зависть», а про дурного, злого, ледачого з гіркотою зауважує: «Від поганого сина батько сивіє», «Дурному синові і батьківське багатство не в поміч», «Злому синові не в честь наука», «Ледащо син — батьків гріх»: тому й кажуть: «Вчи на добре сина, то не буде псина»; син у родині, за народними уявленнями, — більш бажана дитина, ніж донька (казали: «Як син родиться, то й кутки смутяться», «Син родиться на господарство, а донька на злидні»); баба-сповитуха називала сина богданом, а доньку — зневажливо перепоєм; у всіх народів син — продовжувач батьківського роду, а донька, відходячи в чужу родину, підтримувала чужу, а не свою рідню; після одруження синову родину намагалися відділити, збудувавши їй хату; благословляли: «На тобі хліб-сіль на нове господарство. Дай Боже, щоб і в тебе було стільки хліба, як у нас у гурті. Роби, небоже, й Бог поможе» або: «Дай Боже, щоб ваша хата була на все здорова та багата. Щоб ви хліб-сіль мали і людям давали, і батька-матір щоб не забували»; становище меншого сина було дещо іншим, він довше був під батьковою опікою («Менший син найкращий, його найжальче»); він до кінця життя працює на родину, годує й ховає батьків; батьківський двір діставався йому в спадщину. Син своїй матері до ніг уклонився (пісня); Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син (прислів’я); Кохалася мати сином, як квіткою в гаї (Т. Шевченко); Один синчичок, як одинчичок (П.Чубинський); 2) Бо́жий Син = Син Бо́жий (Людськи́й) = Бог-Си́н див. Бог4, Христо́с Ісу́с; 3) блу́дний син — за євангельською притчею, людина, яка після довгих блукань і розпусного життя з каяттям, убога, голодна і хвора, повертається на батьківщину, до своєї родини; батько радісно зустрічає сина, наказуючи заколоти йому відгодоване теля (про це картина Рембрандта «Повернення блудного сина» і серія гравюр Т. Шевченка); 4) людина чоловічої статі щодо свого духівника або особи духовного сану; 5) хреще́ний син див. хреще́ник. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 537-538.... смотреть

СИН

Син, Сине (Sin, Sine), раннее государство между государствами Баол и Салум на территории современного Сенегала (часть области Син-Салум). Этническу... смотреть

СИН

-а, ч. 1》 Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків.|| Ласкаве звертання батьків до сина.|| перев. мн. , у сполуч. зі сл. сокіл, орел, нар.-... смотреть

СИН

(грязь, болотистое место) - название города и двух пустынь:а) (Иез.30:15 ,16) Пелузий Греков, называемый крепостью Египта, по своему твердому и физичес... смотреть

СИН

СИНЗуэн, Суин, в аккадской мифологии лунный бог. Соответствует шумерскому Нанне.Сайин (syn, от аккад. «Суин», «Зуэн»), в йеменской мифологии бог луны, ... смотреть

СИН

Син(грязь, болотистое место) - название города и двух пустынь:а) (Иез.30:15 ,16) Пелузий Греков, называемый крепостью Египта, по своему твердому и физически укрепленному положению. Ныне близ развалины Сина, или древнего Пелузия лежит небольшое селение Тенег, вся окрестность которого занесена песком и покрыта болотистою грязью.б) (Чис.33:11 ) пустыня Син в Аравии близ Синая, между Емимом и горою Синаем, в которую вошли Израильтяне вслед за переходом Чермного моря. Здесь, в этой пустыне, по случаю ропота Евреев на недостаток пропитания, Бог послал им вечером множество перепелов, а для отвращения нужды на последующее время утром посылал манну, которая с сего времени сходила с неба каждый день кроме субботы каждое утро в виде росы и покрывала землю в виде мелкого града. Манной питались Евреи 40 лет, пока не вошли в пределы земли Обетованной.в) (Чис.13:21 , Чис.20:1 , Втор.32:51 ) пустыня на ·ю. Палестины, в Каменистой Аравии. Это северная часть пустыни Фаран, совершенно отличная от пустыни Син. см. Цин.... смотреть

СИН

—а) (Исх.16:1 ; Исх.17:1 ; Чис.33:11 ,12) — пустыня на восточном побережье Чермного (Красного) моря, через которую израильтяне прошли по пути к Синаю; ... смотреть

СИН

Одинак (єдиний син), одиначок, полатай-хата (образно в приповідці: "Син — полатай хата, а дочка обдсри-хата"), приймак (прийомний син), синаш, синеня, ... смотреть

СИН

А. При підметі, вираженому зворотами син з батьком, син з матір’ю, присудок уживається: а) у формі множини. Другого дня зійшло сонце, а Микола з батько... смотреть

СИН

1) пустыня между Елимом и Синаем (Исх 16:1; 17:1; Чис 33:11 и след.) на западе Синайского полуо-ва, предположительно совр. Деббет-эр-Рамле, юж. Джебель... смотреть

СИН

-а. При підметі, вираженому зворотами син з батьком, син з матір’ю, присудок уживається: а) у формі множини. Другого дня зійшло сонце, а Микола з батьком та матір’ю вже й пообідали (І.Нечуй-Левицький); А Лук’янів син – Данило, коли хочете, разом з батьком працювали на голубівському руднику (П.Панч); б) у формі однини. Уся молодіж наче "подуріла".. Нерідко син ворогував з батьком (Панас Мирний); Яз батьком – ще малий – у вітряному лісі ішов стежиною (М.Рильський). Пор. батько.... смотреть

СИН

Суэн, Наннар, - бог Луны у шумеров, вавилонян и ассириян, сын Энлиля и отец бога Солнца Шамаша (ночь в древнем Двуречье считалась 1-й пол. суток и, т. ... смотреть

СИН

— Цин. 1) Пустыня между Елимом и Рефидимом (Исх. 16:1; 17:1), вдоль восточного берега Чермного моря (Чис. 33: 10 и дал.), где израильтяне расположились станом через месяц после выхода из Египта и где они питались манною и ели перепелов. 2) Укрепленный город в Египте, которому угрожала ярость Господня (Иез. 30:15 и дал.); может быть, древний Пелузий на северо-востоке или Сиена у нильских порогов на юге. 3) Син, см. «Фаран .... смотреть

СИН

Sonмолодший син — youngest sonстарший син — eldest sonсин свого народу — son of the peopleсин свого часу — child of the epoch (age)

СИН

1. син мсын2. син псиний

СИН

(sinai), полуостров между заливами Суэц и Акаба в Красном море. С самого раннего времени был важным источником малахита, бирюзы и меди. Некоторые надписи, обнаруженные сэром Флиндерсом Петри, связаны с медными рудниками и относятся к числу наиболее ранних образцов алфавита. Они датируются началом 16 в. до н.э.... смотреть

СИН

(нерідний) пасерб, пасинок; (хрещений) хрещеник; (гір) житель, уродженець; (України) УР. громадянин, с. світило, зірка; (свого часу) представник; (правди) поборник, слуга, прихильник, послідовник, визнавець; мн. СИНИ, нащадки, молоде покоління, доріст; як зв. СИНУ! парубче! хлопче! юначе! синаш, синок.... смотреть

СИН

[син]-на, м. (на) -нов'і/-н'і, кл. сину, мн. сиени, сиен'іўдва синие

СИН

sinмест.ты ▪ sineñ твой ▪ siña тебе; к тебе ▪ sine тебя ▪ sinnän от тебя ▪ sindä у тебя ▪ sin digänçä по-твоему ▪▪ sin digändä ayaq idändä для милого дружка и серёжку из ушка ▪▪ sin kür dä min kür тут как тут; тут же ▪▪ siña yarağan miña yaramí на вкус и цвет товарища нет .... смотреть

СИН

• synchronisování sn-řídicí symbol• synchronizace (sn-řídicí symbol)• synchronizace sn-řídicí symbol• synchronizování sn-řídicí symbol• synchronování s... смотреть

СИН

син клиналь [< гр. synkliniai склоны противолежащих гор] - синклинальная складка - геол. складка пластов горных пород, обращенная выпуклостью вниз, в я... смотреть

СИН

СИН (Енфес, Евной, Севой) Сузский (Персидский) (ум. 341), священномученик, диакон; ученик Милия Персидского, вместе с которым пострадал в гонение Шапура II. Память в Православной церкви 10 (23) ноября.<br><br><br>... смотреть

СИН

мест ты (синең твой; синең белән с тобой; сиңа тебе; сине тебя; синнән от тебя; синдә у тебя)

СИН

др.-греч. назв. китайцев, особенно юж., к-рое пришло к грекам из Индии. Согл. Птолемею (2 в. н.э.), С. жили восточнее индийцев и южнее серов (так греки и римляне назыв. сев. китайцев).... смотреть

СИН

(сим-; греч. syn-, sym-)приставка, означающая «совместность действия», «одновременность», «взаимодействие».

СИН

в вавилонской религии — бог Луны, света, мудрости, сын верховного бога Энлиля, отец бога солнца Шамаша и богини плодородия Иштар. Центром его культа были города Ур и Харран.... смотреть

СИН

         Зуэн, Суин — в аккад. миф. лунный бог. Соотв. шумерск. Нанне.Синонимы: бог, боги луны

СИН

в вавилонск. религии бог луны, света, мудрости, сын верховного бога Энлиля, отец бога солнца Шамаша и богини плодородия Иштар. Центром его культа были гг. Ур и Харран.... смотреть

СИН

імен. чол. роду, жив.сын

СИН

Син, -на, -нові, си́ну! сини́, -ні́в, -на́м. Два си́ни

СИН

[syn]ч.syn

СИН

- [σόν (син)] - приставка в сложных терминах, обозначающая совместность, одновременность. Соответствует латинской приставке соn, cum.

СИН

см. Анти..., син... Синонимы: бог, боги луны

СИН

Составная часть слова, в переводе с греческого означающая с, наряду с Вместе с, соединенный, варианты: сил, сим, сие.

СИН

【阳】 儿子Блудний син 浪子

СИН

(сим-; греч. syn-, sym-) приставка, означающая "совместность действия", "одновременность", "взаимодействие".

СИН

(-а) ч. ♦ Суркін син, жрм; ірон.-зневажл. Народний депутат, член СДПУ(о) Григорій Суркіс.

СИН

Начальная форма - Син, винительный падеж, единственное число, мужской род, неодушевленное

СИН

см. фигураСинонимы: бог, боги луны

СИН

{син} -на, м. (на) -нові/-ні, кл. си́ну, мн. сиени́, сиені́ў два си́ние.

СИН

син іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири си́ни

СИН

СИН, в аккадской мифологии лунное божество.

СИН

СИН - в аккадской мифологии лунное божество.

СИН

СИН , в аккадской мифологии лунное божество.

СИН

СИН, в аккадской мифологии лунное божество.

СИН

сын блудний син — рел.; перен. блудный сын

СИН

- в аккадской мифологии лунное божество.

СИН

-а m syn блудний ~ syn marnotrawny

СИН

შვილი, ძე, ვაჟი, ვაჟიშვილი

СИН

Fils

СИН

Sønn

СИН

См. syn-.

СИН

Søn

СИН

(яп.) - см. синь

СИН

анат. бедро.

СИН

син, -а

СИН

м.сын

СИН

Син

T: 180